Міжнародне дослідження виявило, що геологічна шкала часу Землі підпорядковується чіткій математичній схемі. Межі епох, періодів та
ер формуються глибоко вкоріненим ритмом, що охоплює сотні мільйонів років.
Новаторське міжнародне дослідження показало, що геологічна шкала часу Землі, яку колись вважали хаотичною послідовністю масових вимирань, еволюційних стрибків та кліматичних потрясінь, насправді відповідає чітко структурованій схемі. Замість того, щоб бути розкиданими випадковим чином, межі, що розділяють епохи, періоди та ери планети, формуються глибоко вкоріненим ритмом, який охоплює сотні мільйонів років, пише ТРК Україна з посиланням на Daily Galaxy.
Деталі
Впродовж десятиліть вчені вважали, що основні події планети – масові вимирання, еволюційні вибухи та глобальні кліматичні зміни – відбувалися спорадично. Тепер дослідники кажуть, що ця точка зору була неповною. Дослідження, опубліковане в Earth and Planetary Science Letters під керівництвом професора Андрія Спірідонова з Вільнюського університету, виявляє, що глибока історія Землі відповідає точній математичній схемі, структурованій не випадково, а шляхом кластеризації протягом величезних проміжків часу.
Геологічні шкали часу можуть виглядати як акуратні часові шкали в підручниках, але їхні межі розповідають набагато хаотичнішу історію. Наші результати показують, що те, що здавалося нерівномірним шумом, насправді є ключем до розуміння того, як змінюється наша планета, і наскільки далеко можуть зайти ці зміни
Дослідницька група вивчила кілька геологічних часових ліній, включаючи Міжнародну геохронологічну карту та шкали на основі скам’янілостей, які спираються на такі види, як граптоліти, амоноїди та конодонти. Використовуючи ці записи, вони визначили чіткі групи, коли виникали геологічні часові межі. Замість того, щоб бути рівномірно розташованими, ці межі з’являлися в щільно упакованих кластерах, за якими слідували тривалі періоди відносної тиші.
За цими кластерами стоїть концепція, відома як мультифрактали – математичні структури, де візерунки повторюються в різних часових масштабах. Дослідники виявили, що інтервали між ключовими подіями в історії Землі підпорядковуються цій логіці.
Інтервали між ключовими подіями в історії Землі, від масових вимирань до еволюційних вибухів, розкидані не зовсім рівномірно. Вони дотримуються мультифрактальної логіки, яка показує, як мінливість каскадно поширюється в часі
Щоб пояснити цю закономірність, команда розробила складний мультифрактально-пуассоновський процес – нову модель, яка передбачає, що основні події вкладені одна в одну в багатошаровій ієрархії. Менші порушення знаходяться всередині більших, і процес поширюється на геологічний час. Це означає, що навіть найекстремальніші зміни планети можуть бути частиною ширшої, передбачуваної системи.
Ці структури залишалися прихованими від очей значною мірою через величезні часові рамки. Закономірності, що розгортаються протягом сотень мільйонів – або навіть мільярдів – років, легко не помітити без великих наборів даних та точного моделювання.
Розуміння “зовнішньої часової шкали” Землі
Одним із найдалекосяжніших відкриттів дослідження є визначення зовнішньої часової шкали – межі того, наскільки мінливість Землі може бути помічена протягом заданого проміжку часу. За словами дослідників, цей поріг становить щонайменше 500 мільйонів років, а в ідеалі – близько мільярда років. Це діапазон, необхідний для охоплення повного спектру поведінки планети, від тривалого спокою до раптового хаосу.
Якщо ми хочемо зрозуміти весь спектр поведінки Землі, хай то періоди спокою чи раптові глобальні потрясіння, нам потрібні геологічні записи, що охоплюють щонайменше півмільярда років. А в ідеалі – мільярд
Це розуміння також пояснює, чому короткострокові моделі часто не враховують масштабні зміни. Без мільярдної призми дослідники можуть недооцінювати крайнощі – як стабільні, так і руйнівні – які сформували поверхню Землі та життя.
Замість того, щоб зосереджуватися виключно на окремих подіях, таких як удари астероїдів чи вулканічні зими, дослідження переосмислює їх у ширшому структурному контексті. Історія Землі не лише позначена аномаліями – вона зумовлена довгостроковими циклами трансформації, які залишають після себе вимірювані закономірності.
Це глибше розуміння може покращити майбутні моделі клімату та планетарної системи. Розпізнаючи вбудовану структуру минулих потрясінь, вчені можуть бути краще підготовлені до прогнозування того, які планетарні зміни чекають на нас попереду.
Доповнення
У ніч з 7 на 8 вересня відбудеться місячне затемнення, під час якого супутник Землі стане червоним, а поруч з ним буде видно Сатурн. Повна фаза затемнення розпочнеться о 20:30 за Києвом і триватиме до 21:52.
