Верховна Рада готується до другого читання законопроєктів про Defence City, що передбачають створення спеціального режиму
підтримки для оборонно-промислового комплексу. Запропоновані правки мають на меті включити авіаційну галузь до переліку
резидентів, розширити критерії відбору та надати податкові пільги для розвитку літакобудування.
Верховна Рада зробила перший крок до створення Defence City – спеціального режиму підтримки для підприємств оборонно-промислового комплексу, проголосувавши у першому читанні три ключові законопроєкти. Наразі триває підготовка до другого читання, і до документів уже подано низку правок. Серед них – ініціативи, що стосуються авіаційної галузі. Без їх врахування існує ризик, що критично важливий сектор, який забезпечує щоденну бойову готовність української авіації – як у складі Повітряних сил, так і інших підрозділів, – залишиться поза межами нової системи державної підтримки, пише ТРК Україна.
Defence City: амбітний старт і перші виклики
16 липня 2025 року Верховна Рада підтримала у першому читанні три ключові законопроєкти, що мають на меті створення Defence City. Документи передбачають створення в Україні унікального правового режиму для державної підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу. Резиденти Defence City матимуть низку податкових пільг до 1 січня 2036 року, зможуть користуватися спрощеними митними процедурами, полегшеним експортним контролем для військових технологій, державною підтримкою релокації та особливим режимом валютного нагляду та інші інструменти для посилення оборонного виробництва.
Експерти загалом позитивно оцінюють перші кроки у створенні Defence City, відзначаючи, що такі рішення мали бути ухвалені ще на початку повномасштабної війни. Водночас фахівці наголошують, що нинішнє голосування – лише старт, і для того, щоб ініціатива справді запрацювала, необхідне подальше доопрацювання законопроєктів. Зокрема, йдеться про ефективне визначення кола учасників, уточнення критеріїв доступу до пільг і врахування інтересів ключових галузей, які забезпечують обороноздатність держави.
Так, ще до голосування було очевидно, що в поточній редакції законопроєкти не охоплюють підприємства, які займаються ремонтом і модернізацією повітряних суден для потреб Збройних Сил України. Саме ці компанії забезпечують технічну готовність авіації – основи Повітряних сил та інших підрозділів, що щоденно використовують авіацію в протистоянні з ворогом. Вони модернізують озброєння, впроваджують системи зв’язку й оборони, виготовляють комплектуючі та забезпечують технічну готовність літаків і гелікоптерів, які виконують бойові та евакуаційні завдання по всій лінії фронту. Учасники ринку неодноразово закликали парламент врахувати інтереси цього критично важливого сектору.
Авіація поза фокусом: що випущено з уваги
У розпорядженні ТРК Україна опинився перелік поправок і пропозицій до одного із законопроєктів, що стосуються створення Defence City, які вже подали народні депутати до другого читання. Зокрема, пропонується розширити перелік резидентів, включивши до нього суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”. Це дозволить офіційно включити до Defence City авіаційні підприємства, які ще раніше були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки та обороноздатності держави. В іншому випадку Defence City фактично ігноруватиме попередні державні рішення у сфері безпеки й оборони.
Ще один важливий блок правок стосується критеріїв відбору резидентів Defence City. У чинній редакції законопроєктів передбачено, що учасниками спеціального режиму можуть бути лише підприємства, в яких щонайменше 90% доходу надходить від оборонної діяльності. Такий поріг є надмірно жорстким, адже навіть у провідних компаній, таких як АТ “Антонов”, цей показник не перевищує 50%. Через це підприємства, які фактично виконують державні оборонні замовлення, ризикують залишитися поза межами спеціального режиму та, відповідно, втратити право на податкові преференції. У поданих правках пропонується знизити вимогу до 40–50%, враховувати не лише квартальний, а й річний дохід, а також включати до оборонного доходу діяльність у сфері літакобудування, обслуговування авіаційної техніки, двигунів і компонентів. Окремо передбачається можливість включення до переліку оборонно-промислового комплексу підприємств, які беруть участь у міжнародних контрактах з експорту військових або подвійних технологій.
Окрім жорстких критеріїв щодо структури доходів, учасники ринку звертають увагу й на інші обмеження, які де-факто блокують доступ багатьох підприємств до режиму Defence City, навіть попри їхню участь у виконанні оборонних замовлень. Зокрема, в чинній редакції передбачено, що підприємства не можуть бути включені до переліку резидентів у разі наявності податкового боргу, протермінування у виконанні оборонних контрактів або виплати дивідендів. У поданих правках пропонується скасувати ці дискримінаційні обмеження, адже в умовах воєнної економіки ці фактори не завжди свідчать про ненадійність компанії. На діяльність підприємств впливають безпекові ризики, обстріли, релокація, перебої в постачанні та інші обставини, незалежні від виробника. Натомість пропонується дозволити включення таких підприємств до Defence City за умови погашення податкової заборгованості протягом трьох років. Це дозволить зберегти принцип відповідальності, не відсікаючи при цьому реальних виробників, які продовжують працювати в надскладних умовах.
У поданих правках до законопроєкту пропонується розширити дію податкових пільг на сферу літакобудування — за умови реінвестування коштів. Окремо передбачено митні преференції для критично важливого імпорту, а також запровадження державних гарантій і страхування експортних контрактів як інструментів підтримки експорту. Водночас уточнюються умови повернення пільг у разі втрати підприємством відповідності критеріям, аби уникнути правових невизначеностей. З метою забезпечення гнучкого адміністрування пропонується зафіксувати, що у випадку виключення підприємства з відповідних переліків пільгового оподаткування санкції не мають застосовуватися ретроспективно. При цьому загалом вивільнені кошти мають спрямовуватись виключно на розвиток – зокрема, на виробничу базу, модернізацію потужностей, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, впровадження нових технологій, підвищення кваліфікації персоналу та придбання прав інтелектуальної власності у сфері літакобудування.
Українське небо – ресурс, який ще можна врятувати
Аналіз поданих правок демонструє спробу відновити бодай часткову підтримку авіаційного сектору – одного з найбільш уразливих в умовах сьогодення, але водночас стратегічно важливого для України.
Ще до початку повномасштабного вторгнення авіаційна галузь була однією з найскладніших для розвитку – через високу трудомісткість, потребу в значних фінансових вкладеннях і технологічну складність виробництва. Після 2022 року ці виклики лише посилились, а державна підтримка, яка й раніше була обмеженою, фактично зникла. Чому її досі не вдається відновити – залишається відкритим питанням, особливо з огляду на реальний внесок авіаційних підприємств у оборону, щоденну роботу авіаційників на фронті та синергію цивільної й військової авіації, яка забезпечує критично важливі функції в умовах війни.
На тлі захоплення модернізацією “Руслана” та іншими гучними авіаційними кейсами часто залишається поза увагою, що за цими успіхами стоять щоденні зусилля підприємств, які працюють в умовах хронічного дефіциту фінансування, постійних ризиків, обстрілів та нестабільного логістичного забезпечення. Вони продовжують працювати не заради пільг, а заради результату, який щодня зміцнює оборону країни.
Якщо держава й надалі ігноруватиме цей сектор, наслідки будуть незворотними: критичне послаблення повітряної компоненти ЗСУ та втрата унікальних компетенцій, на відновлення яких підуть роки або навіть десятиліття.
